Дженні Гілрут
| Дженні Гілрут | |
| Народження: |
1980-ті або 1984 Абердин, Шотландія, Велика Британія |
|---|---|
| Країна: |
|
| Освіта: |
Університет Глазго і Мадраський коледжd |
| Партія: |
Шотландська національна партія |
| Шлюб: |
Kezia Dugdaled |
Дженніфер Мадлен Гілрут (англ. Jennifer Madeleine Gilruth; нар. 1984) — шотландська політикиня, з 2026 року — заступниця першого міністра Шотландії та секретар Кабінету міністрів з питань фінансів і місцевого самоврядування. Членка Шотландської національної партії. За результатами виборів 2016 року членка парламенту Шотландії від округу Центрального Файфа та Гленротса[1].
Після обрання до парламенту Гілрут у різний час входила до комітетів з питань освіти, охорони здоров'я, юстиції та соціального забезпечення. 17 лютого 2020 року перша міністерка Нікола Стерджен призначила її до складу уряду Шотландії міністром культури, Європи та міжнародного розвитку. Потім вона обійняла посаду міністра транспорту та керувала процесом переведення компанії ScotRail до державної власності. Після призначення Хамзи Юсафа першим міністром, якого підтримувала Гілрут, вона отримала посаду міністра освіти. Після виборів 2026 року перший міністр Джон Свінні призначив Гілрут заступником першого міністра та секретарем кабінету міністрів з питань фінансів і місцевого самоврядування[2].
Гілрут спочатку росла в Банфі, Абердиншир, але разом з сім'єю переїхала до Сереса, Файф[3]. Її батько народився та виріс у Ньюпорт-он-Тей[4]. Вона здобула освіту в Мадрасському коледжі (Сент-Ендрюс, Файф)[5]. Закінчила Університет Глазго зі ступенем з соціології та політології, а також отримала професійний диплом магістра освіти в Університеті Стратклайда[5][3].
До того як стати членкою Шотландського парламенту, Гілрут обіймала посаду старшого вчителя суспільних дисциплін у римо-католицькій школі ім. святого Колумби в Данфермліні. Вона мала досвід роботи провідним спеціалістом з розробки національних кваліфікацій в державній агенції «Education Scotland», а також викладала сучасні дослідження в Королівській середній школі в Единбурзі[6]. Гілрут перевіряла екзаменаційні роботи для Шотландського управління кваліфікацій та є авторкою опублікованих праць[7].
У квітні 2016 року Гілрут стала кандидаткою від Шотландської національної партії на виборах до парламенту Шотландії, заплановані на 5 травня 2016 року[8]. Вона здобула місце в парламенті, набравши 15 555 голосів (54,9 % голосів), з перевагою у 8 236 голосів; це більш ніж удвічі перевищує кількість голосів, відданих за Кей Моррісон від Шотландської лейбористської партії, яка посіла друге місце[9]. Вона стала наступницею Тріши Марвік, яка обіймала посаду голови Шотландського парламенту 4-го скликання (2011—2016)[10].
У лютому 2020 року Гілрут приєднався до уряду Шотландії на посаді міністра у справах Європи, міграції і міжнародного розвитку в рамках кадрових змін — відставки секретаря Кабінету Міністрів з питань фінансів Дерека Маккея[11].
Через кадрові зміни 24 січня 2022 року Гілрут обійняла посаду міністра транспорту після відставки Грема Дея[12][13]. Вона сказала: «Портфель у сфері транспорту — це захоплива можливість не лише сформувати інфраструктуру нашої країни, але й допомогти Шотландії стати світовим лідером у досягненні нашої мети — досягти нульового рівня викидів до 2045 року»[12][13]. Як міністерка транспорту, вона брала участь у розв'язанні питань, пов'язаних із залізничним перевізником ScotRail, та конфліктом з профспілкою машиністів локомотивів ASLEF, а також виконувала обов'язки, пов'язані з організацією роботи шотландських поромів[3][14]. У червні 2022 року вона відповіла на запитання в парламенті Шотландії щодо її підзвітності та відповідальності за вирішення суперечки щодо оплати праці між ScotRail і ASLEF[3][14].
29 березня 2023 року новопризначений перший міністр Хумза Юсаф призначив Гілрут на посаду секретаря Кабінету міністрів з питань освіти та кваліфікації, змінивши на цій посаді Ширлі-Енн Сомервілл[15][16]. Після відставки Юсафа з посади першого міністра та лідера Шотландської національної партії у травні 2024 року Гілрут зберегла посаду секретаря Кабінету міністрів з питань освіти в уряді Свінні[17].

У лютому 2024 року Гілрут зазнала критики, коли з'ясувалося, що вона не ознайомилася зі звітом про насильство в школах на території, що підпорядковується міській раді Абердина. Найбільша профспілка вчителів Шотландії, Освітній інститут Шотландії, заявила, що їм «дуже важко зрозуміти, чому секретар кабінету міністрів не прочитав звіт Абердина або хоча б не ознайомилася з його змістом»[18]. Відповідаючи на коментарі речника профспілки, Гілрут зазначила, що «відповісти на цей звіт має міська рада Абердина», а також підкреслила, що вона усвідомлює «виклики, пов'язані з цим питанням»[18]. Гілрут наголосила на роботі, яка на той момент провадилася в шотландському парламенті з метою розробки плану, за яким уряд Шотландії та місцеві органи влади Шотландії разом боротимуться з насильством у шотландських школах[18].
У серпні 2024 року, обіймаючи посаду міністра освіти, Гілрут від імені уряду Шотландії презентувала «Шотландський план поведінки», який пропагує «високий рівень теплоти та високі стандарти» у шотландських школах[19]. Крім того, у плані зазначалося, що «зміна культури» стала однією з основних причин того, що вчителі почувалися «безсилими»[19]. План широко підтримував підхід, орієнтований на взаємовідносини, у школах Шотландії та не передбачав виключення учнів як наслідок їхньої поведінки[19].

В інтерв'ю «Times Educational Supplement» у березні 2025 року Гілрут підтвердила, що боротьба з насильством у школах і «погіршенням поведінки» є «пріоритетом для уряду Шотландії»[20]. Вона заявила, що спосіб фінансування шкіл «необхідно переглянути», покликаючись на «ширшу роль, яку школи зараз відіграють у підтримці сімей, що опинилися у скрутному становищі»[20]. Вона також висловила стурбованість кількістю школярів, які достроково залишають школу в Шотландії, а також щодо «відсутності рівності» у навчальних програмах, які наразі пропонуються учням старших класів середніх шкіл країни[20].
У вересні 2024 року Гілрут оголосила, що в майбутньому іспити «відіграватимуть меншу роль у загальній оцінці», яку учні отримують у школі[21]. Її заява пролунала після оприлюднення великого звіту з цього питання, в якому наголошувалося, що «учні не повинні складати іспити до вступу до п'ятого класу[a]»[21]. Гілрут підтвердила, що «іспити і надалі відіграватимуть певну роль у більшості курсів, але більше уваги слід приділяти навчальній роботі та поточному оцінюванню в класі»[21]. Уряд Шотландії зазнав критики за те, що не втілив у життя більшу частину рекомендацій, викладених у звіті щодо системи іспитів у Шотландії; однак Гілрут зазначила, що де-які рекомендації «потребують додаткової роботи» і є «довгостроковою метою уряду Шотландії щодо їхнього впровадження»[21].
В Аналітичному звіті Незалежної комісії з реформування системи кваліфікацій і оцінювання в Шотландії («Звіт Гейворд») рекомендував запровадити «ширший спектр методів оцінювання під час підготовки до іспитів Хаєрс й Едвансд Хаєрс»[21]. Виступаючи перед парламентом Шотландії, вона підтвердила: «перебалансування оцінювання не означає, що іспити скасують, і тому я можу підтвердити, що іспити залишаться частиною нашого загального національного підходу і не будуть вилучені з програм іспитів National 5»[21].

У квітні 2024 року Гілрут та лідер Ради Гайленду Реймонд Бремнер зустрілися з батьками дітей, які навчаються в сільських школах в області Гайленд, після започаткування кампанії «Врятуймо сільські школи». У рамках кампанії, організованої учнями шкіл Уллапул, Гейрлох, Кінлохберві та Фарр, батькам було надіслано лист із закликом провести зустріч для обговорення «критичного стану будівель»[22]. Після зустрічі Гілрут пообіцяла «буде проводити зустрічі для пошуку рішень» щодо проблем, окреслених під час кампанії[22].
У березні 2025 року до Гілрут звернулися з проханням втрутитися у справу щодо стану середньої школи «Баккі» в Мореї, яку один із членів ради області Морей назвав «однією з найгірших у Шотландії»[23]. Спочатку школа мала отримати фінансування в рамках третьої фази Програми інвестицій у навчальні заклади від уряду Шотландії, однак після значних скорочень бюджету, здійснених Радою Морея, ймовірність початку будь-якої масштабної програми реконструкції школи різко знизилася[23]. Завдяки фінансуванню з інвестиційної програми уряду Шотландії школа отримала можливість реконструкції[23].
У березні 2025 року Гілрут підтвердила, що уряд Шотландії «залишатиметься прихильником безплатної вищої освіти», попри проблеми з фінансуванням, з якими стикаються шотландські університети[24]. Вона підтвердила, що Шотландська національна партія, яка керує урядом Шотландії, «ніколи не підтримуватиме політику повернення плати за навчання», наголосивши, що «нам потрібно звернути увагу на прогрес, якого ми досягли щодо розширення доступу для дітей з бідніших верств населення»[24].
Шотландські консерватори звинуватили Гілрут у безвідповідальності після оголошення Університету Данді про скорочення 632 робочих місць, щоб скоротити дефіцит у розмірі 35 мільйонів фунтів стерлінгів[25].
20 травня 2026 року призначена заступником першого міністра замість Кейт Форбс, яка вирішила піти з політики й не балотуватися на виборах 2026 року[2].
Разом з посадою заступника першого міністра, Гілрут також отримала призначення на посаду Кабінету Міністрів з питань фінансів і місцевого самоврядування[2].
У вересні 2024 року заявила, що якість дебатів у шотландському парламенті можна покращити, обмеживши використання мобільних телефонів та планшетів серед депутатів парламенту[26][27][28].
15 липня 2017 року стало відомо, що Гілрут перебуває у стосунках з Кезією Дагдейл, лідеркою Шотландської лейбористської партії[29]. У червні 2022 року вони одружилися на закритій церемонії.[30].
- ↑ П'ятий рік навчання / S5 — передостанній клас старшої школи в Шотландії (для підлітків 16–17 років), який за віком і рівнем підготовки приблизно відповідає 11-го класу трирічної старшої школи НУШ.
- ↑ Mid Fife and Glenrothes. BBC News. 6 травня 2016. Архів оригіналу за 16 лютого 2017.
- 1 2 3 Cochrane, Angus (20 травня 2026). John Swinney announces new Scottish cabinet (брит.). BBC News. Процитовано 26 травня 2026.
- 1 2 3 4 Who is Jenny Gilruth? Meet Scotland's Transport Minister dealing with a ScotRail crisis. The Courier. Процитовано 9 червня 2022.
- ↑ Gilruth, Jenny (27 листопада 2017). Jenny Gilruth: Kezia Dugdale has the strength to cope with jungle fever. The Courier. Dundee. Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 12 листопада 2019.
- 1 2 Alexander, Michael (29 квітня 2016). Scottish Election 2016: 'Tricia Marwick has been such an inspiration', says SNP candidate. The Courier. Dundee. Архів оригіналу за 30 квітня 2016. Процитовано 8 травня 2016.
- ↑ Royal High students to host panel event in BBC competition. The Scotsman. Edinburgh. 23 березня 2010. Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 9 травня 2016.
- ↑ Gilruth, Jenny (5 травня 2014). National 4/5 Modern Studies Course Notes (Course Notes for SQA Exams) Paperback. ASIN 0007504950.
- ↑ Stark, Jim (5 квітня 2016). SNP choose candidate for Mid Fife seat. Central Fife Times. Архів оригіналу за 2 червня 2016. Процитовано 6 травня 2016.
- ↑ Mid Fife and Glenrothes. BBC News. Архів оригіналу за 16 лютого 2017. Процитовано 21 січня 2017.
- ↑ Scottish Election 2016: 'Tricia Marwick has been such an inspiration', says SNP candidate. The Courier. Dundee. 29 квітня 2016. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 21 січня 2017.
- ↑ Cabinet Appointments. Scottish Government. 17 лютого 2020. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 17 лютого 2020.
- 1 2 Ministerial changes. Scottish Government. 24 січня 2022. Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 25 січня 2022.
- 1 2 Bryan, Anna (24 січня 2022). Nicola Sturgeon announces new Transport Minister for Scotland as Jenny Gilruth. The Scotsman. Edinburgh. Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 25 січня 2022.
- 1 2 ScotRail agrees 5% pay deal with train drivers' union. BBC News. Процитовано 3 червня 2022.
- ↑ Former teacher Jenny Gilruth is Scotland's new education secretary | Tes. www.tes.com (англ.). Процитовано 29 березня 2023.
- ↑ Scotland's First Minister Humza Yousaf appoints his cabinet. Sky News (англ.). Процитовано 29 березня 2023.
- ↑ At-a-glance: Who's who in the new Scottish cabinet. BBC News. 8 травня 2024. Процитовано 8 липня 2024.
- 1 2 3 Scotland's Education Secretary Jenny Gilruth criticised for failing to read Aberdeen schools violence report. Sky News (англ.). Процитовано 8 липня 2024.
- 1 2 3 New Scottish behaviour plan advises 'high warmth and high standards' | Tes. www.tes.com (англ.). Процитовано 13 квітня 2025.
- 1 2 3 Jenny Gilruth: Behaviour in schools is the 'big' priority | Tes. www.tes.com (англ.). Процитовано 13 квітня 2025.
- 1 2 3 4 5 6 School exams to play a smaller role in overall grades. BBC News. 19 вересня 2024. Процитовано 13 квітня 2025.
- 1 2 Politicians give 'promise of future meetings to find solutions' to rural school campaigners. RossShire Journal (англ.). 6 липня 2024. Процитовано 8 липня 2024.
- 1 2 3 'Heart-breaking' state of Moray school sees plea for help to Education Secretary. Northern Scot (англ.). 26 березня 2025. Процитовано 13 квітня 2025.
- 1 2 'We will stand by free tuition fees' - Jenny Gilruth. BBC News. 16 березня 2025. Процитовано 13 квітня 2025.
- ↑ Media, P. A. (16 березня 2025). Gilruth accused of 'lack of accountability' over university funding shortfalls. STV News. Процитовано 13 квітня 2025.
- ↑ Grant, Alistair (1 вересня 2024). SNP minister criticises quality of debate in Holyrood and blames phones. The Scotsman. Процитовано 3 вересня 2024.
- ↑ Young, Gregor (1 вересня 2024). Holyrood could limit mobile phones usage by MSPs, Education Secretary suggests. The National. Процитовано 3 вересня 2024.
- ↑ Learmonth, Andrew (1 вересня 2024). Banning phones in Holyrood could improve quality of debate, says minister. The Herald. Процитовано 3 вересня 2024.
- ↑ Kezia Dugdale in relationship with SNP MSP Jenny Gilruth. BBC News. 15 липня 2017. Архів оригіналу за 15 липня 2017. Процитовано 15 липня 2017.
- ↑ Cameron, Lucinda (13 червня 2022). SNP transport minister Jenny Gilruth and former Scottish Labour Kezia Dugdale leader marry. The Scotsman (англ.). Процитовано 13 червня 2022.